Планети

Сонячна система має складну будову. До її складу входять вісім планет з їх супутниками, десятки тисяч астероїдів, комети, метеоритна речовина і єдина зірка — Сонце, навколо якої обертаються всі тіла системи.

Меркурій — перша від Сонця та найменша планета Сонячної системи, яка має радіус всього 2440 км. 

Період обертання навколо Сонця дорівнює 88 земним дням, а оберт навколо власної осі Меркурій встигає зробити всього півтора раза. Тож доба триває 59 земних днів.

Близькість до Сонця стала причиною того, що Меркурій схильний до найбільших перепадів температури серед планет Сонячної системи. Середня денна температура становить близько 350°C, а нічна — -170°C. В атмосфері виявлено натрій, кисень, гелій, калій, водень і аргон.

Існує теорія, що раніше Меркурій був супутником Венери, але поки це залишається недоведеним. Власні супутники у нього відсутні.

Венера — друга планета від Сонця й шоста за величиною у Сонячній системі.

Венера — найяскравіший об’єкт на небі після Сонця й Місяця. Названа на честь давньоримської богині краси, Венера відома людству ще з доісторичних часів. 

Рік на Венері коротший за тамтешній день! Венера обертається дуже повільно, тому її оберт довкола Сонця триває менше, ніж оберт довкола власної осі.

Венеру часто називають близнючкою Землі. Вона має практично такий самий розмір, масу й хімічний склад, що й наша планета... Але на Венері усе зовсім інакше, ніж на Землі. Там дуже густа, токсична атмосфера, що складається здебільшого з двоокису вуглецю і хмар сірчаної кислоти. Ці хмари такі щільні, що утримують в собі тепло, і через це Венера — найспекотніша планета в Сонячній системі: температура на її поверхні сягає 470 градусів за Цельсієм — у такій спеці навіть свинець розтанув би. 

Земля — третя від Сонця та єдина планета в Сонячній системі, де на поверхні є рідка вода, без якої не розвинулося б життя на планеті. Радіус Землі — 6371 км й понад 70% поверхні вкрито водою. Інший простір займають материки.

Планета захищена від зоряної радіації потужним магнітним полем, сформованим активним ядром (це розплавлене залізо).

Один оберт навколо своєї осі — 24 години, а повне проходження по орбіті триває 365 діб. Земну добу і рік також прийняті як еталон, але зроблено це лише для зручності сприйняття часових відрізків на інших планетах.

У Землі є один природний супутник — Місяць.

Марс — четверта від Сонця планета.

Марс — кам’яниста планета із залізним ядром. Між ядром та червоною корою пролягає товстий шар каменю. На Марсі дуже розріджена атмосфера, що складається здебільшого з двоокису вуглецю (95,3%), у якій неможливо дихати. Середня температура на Марсі вкрай низька: близько -60° C.

На поверхні Марса є найбільші у Сонячній системі вулкани. Найколосальніший з них має назву Олімп. Він займає дископодібну ділянку завширшки 648 кілометрів і має 24 кілометри заввишки. Найбільший вулкан на Землі — на Гаваях. Він зветься Мауна-Лоа і сягає у висоту 4,1 кілометра над рівнем моря. Проте якщо рахувати від його підніжжя на дні океану, то висота цього вулкана становить 17 кілометрів.

Юпітер — п’ята від Сонця планета.

Юпітер — невелике (у порівнянні з загальним розміром планети) кам’яне ядро, оточене шаром рідкого металу, який — зі збільшенням висоти — поволі перетворюється на рідкий водень. Ця рідина, своєю чергою, переходить в атмосферу, що складається з газоподібного водню. Попри те, що Юпітер більший за Сатурн, він має схожий хімічний склад. Велика червона пляма на поверхні Юпітера — гігантський ураган, що триває уже понад триста років (уперше його спостерегли 1655 року), а може, й набагато довше. Площі Великої червоної плями вистачило б, щоб двічі огорнути всю Землю. Швидкість вітру на Юпітері сягає до 1 000 км/год.

Сатурн — шоста від Сонця планета.

Сатурн — гаряче, кам’яне ядро, занурене в шар рідкого металу, який оточений рідким воднем і гелієм. Далі — атмосфера, в якій було зафіксовано вітри, що віють зі швидкістю до 1 795 км/год. Для порівняння: найсильніший вітер, зафіксований за всю історію людства на Землі, віяв зі швидкістю 371,68 км/год на горі Вашингтон, штат Нью-Гемпшир, США, 12 квітня 1934 року. Вважається, що всередині торнадо швидкість вітру може сягати понад 480 км/год. Та хоч яку спустошливу дію мають ці вітри, супроти вітрів на Сатурні вони дуже повільні.

Уран — сьома планета від Сонця. Вона видніється в синіх і зелених кольорах внаслідок поглинання воднем і метаном інфрачервоного спектра. На поверхні Урана вирують вітри з величезною швидкістю до 600 км/год, рухаючись по ходу обертання планети. Унікальність Урана ще в тому, що його вісь обертання сильно нахилена, майже паралельно до площини екліптики, тому з Землі полюси планети можна побачити тільки наполовину і то, тільки протягом 42 років. Поки єдина теорія цього феномена така — можливо, в історії планети було зіткнення з якимось великим небесним тілом.

У планети, також, як у двох інших великих гігантів Юпітера і Сатурна, є своя система кілець. Виявлені вони були не так давно в 1977 році зовсім випадково під час звичайного спостереження. Річ у тому, що кільця Урана мають вкрай слабку здатність відбивати світло, тому про їх наявність до того часу ніхто й не здогадувався. Згодом космічний апарат "Вояджер-2" підтвердив наявність системи кілець в Урана.

Нептун — восьма планета від Сонця. Вона подібно Урану, складається з газу до основного складу якого входять вода, метан і аміак. Саме, через велику концентрацію в атмосфері метану планета набула блакитного кольору. Над поверхнею Нептуна простягаються хмари з аміаку і води, а над ними щільний шар метанових хмар, крім того, в атмосфері планети присутній водень і гелій. Сама атмосфера володіє підвищеною активністю, де потужні вітри дмуть зі швидкістю понад 2000 км/год, утворюючи величезні плями розміром з нашу планету.

Нептун — це останній з чотирьох газових гігантів, що входять в сонячну систему. Він розташований на восьмому місці по віддаленості від сонця. Завдяки синьому кольору планета отримала свою назву на честь давньоримського владики океану — Нептуна. Планета має 14 супутників, відомих на цей час, і 6 кілець.

Нептун складається здебільшого з льоду, і належати до групи крижаних гігантів. Згідно з проведеними розрахунками, центр планети являє собою тверде ядро, яке по діаметру вдвічі перевищує земне. 

Плутон — карликова планета, настільки віддалена від нас, що відомостей про неї у нас мізерно мало. Втім, завдяки дослідницькому космічному зонду «Нові горизонти» людство отримало масу цінної інформації про це небесне тіло, а отримані в результаті місії дані будуть оброблятися та аналізуватися ще дуже, дуже довго.

Сонячна система об'єднує в єдине ціле неоднакові за розмірами та будовою небесні тіла, відмінні від нашої власної планети.